Словник української мови у 20 томах

вандри

ВА́НДРИ, ів, мн., діал.

Мандри.

Як я почувся в силі, то відправився у вандри (з переказу).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вандри — ва́ндри множинний іменник мандри діал.  Орфографічний словник української мови
  2. вандри — -ів, мн., зах. Мандри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандри — ва́ндри 1. → вандер ◊ йти на ва́ндри 1. вирушати в мандрівку, подорож (ст) 2. іти в невизначеному напрямкові; прогулюватися без мети (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. вандри — Ва́ндри, -рів, літ. ма́ндри  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вандри — ВА́НДРИ, ів, мн., діал. Мандри.  Словник української мови в 11 томах
  6. вандри — Вандри, -рів м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.  Словник української мови Грінченка