вандри

ва́ндри 1. → вандер

◊ йти на ва́ндри 1. вирушати в мандрівку, подорож (ст)

2. іти в невизначеному напрямкові; прогулюватися без мети (ст)

Значення в інших словниках

1. вандри — ва́ндри множинний іменник мандри діал.  Орфографічний словник української мови
2. вандри — -ів, мн., зах. Мандри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вандри — ВА́НДРИ, ів, мн., діал. Мандри. Як я почувся в силі, то відправився у вандри (з переказу).  Словник української мови у 20 томах
4. вандри — Ва́ндри, -рів, літ. ма́ндри  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вандри — ВА́НДРИ, ів, мн., діал. Мандри.  Словник української мови в 11 томах
6. вандри — Вандри, -рів м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.  Словник української мови Грінченка