вантажник
ВАНТА́ЖНИК, а, ч.1. Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи.
За кілька хвилин вантажники навантажили машину (Сміл., Сашко, 1957, 128);
Формувалися нові поїзди, вантажники працювали біля товарних вагонів, біля складів (Донч., І, 1956, 385).
2. Спеціальний пристрій на машині для вантаження.
З вантажника [вугільного комбайна] на конвейєр нестримним широким струмком полилось вугілля (Коз., Вісімсот.., 1953, 14).
Словник української мови (СУМ-11)