вапняк
ВАПНЯ́К, у́, ч. Осадова, переважно морська порода, яка містить у собі вапно.
Над головою, з правої руки, нависали брили вапняку, громадилися старі, роз’їдені морськими прибоями скелі (Смолич, V, 1959, 35);
Вапняком, рудою наповняє [Орися] Звично величезні бункери (Шпорта, Запоріжці, 1952, 54).
Словник української мови (СУМ-11)