вапняк
ВАПНЯ́К, у́, ч.
Осадова гірська порода органічного, рідше хемогенного походження, яка перев. складається з карбонату кальцію.
Над головою, з правої руки, нависали брили вапняку, громадилися старі, роз'їдені морськими прибоями скелі (Ю. Смолич);
Вапняком, рудою наповняє [Орися] Звично величезні бункери (Я. Шпорта);
Карбонат кальцію, який входить до складу вапняку, здатний розчинятися у воді, а також повільно розкладатися на вуглекислий газ і відповідні основи (з наук.-попул. літ.);
При метаморфізмі вапняки перекристалізуються і утворюють мармури (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)