вареничок
ВАРЕ́НИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до варе́ник.
І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі (Котл., І, 1952, 149);
— Ану, — озвавсь Дем’ян, — потіш мене, мій друже! Ось глянь — вареничок бокастенький який (Гл., Вибр., 1957, 212).
Словник української мови (СУМ-11)