варення
ВА́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. вари́ти.
Сьогодні під час цілого варення обіду вона й не виходила з неї [кухні] (Фр., II, 1950, 80).
ВАРЕ́ННЯ, я, с. Зварені в цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди або фрукти.
Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням (Н.-Лев., І, 1956, 118);
Частувала [Катерина] його чаєм з малиновим варенням (Шиян, Переможці, 1950, 36).
Словник української мови (СУМ-11)