Значення в інших словниках
-
варт —
варт 1 присудкове слово незмінювана словникова одиниця варт 2 присудкове слово варто незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
варт —
І ВАРТИЙ (чого) гідний, сил. достогідний, д. вартний, сов. достойний; У ФР. цінний, коштовний, вартісний, важливий, сил. повновартий.
Словник синонімів Караванського
-
варт —
I див. вартий. II див. варто.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
варт —
ВАРТ¹ див. ва́ртий. ВАРТ² див. ва́рто.
Словник української мови у 20 томах
-
варт —
Варта сліпе око залупити. Глум. Не годиться і глянути. Горілки кварта, тому хто варта. Звичай на Вкраїні, що парубок частує ціле товариство на танци, в честь своєї любої дівчини. Не варт і на попах табаки. Не варт нічогісінько.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
варт —
не ва́ртий (не варт) ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя і т. ін.). Якого можна не брати до уваги, яким можна знехтувати; який не має ніякого значення. — Агроном не мусить його цікавити.
Фразеологічний словник української мови
-
варт —
ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М.
Словник синонімів української мови
-
варт —
Варт, вартий, -а, -е Стоющій; стоить. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п'ять варт. Грин. II. 60.
Словник української мови Грінченка