варнякати
ВАРНЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка.
1. Говорити щось неістотне, пусте; базікати, теревенити.
П’яний буде варнякати цілу ніч! (Мирний, III, 1954, 219);
— Варнякаєте ви таке, що воно зовсім не до діла (Вас., І, 1959, 69).
2. Говорити невиразно, незрозуміло.
Розказує, руками бовта, слова варнякає не наші (Кв.-Осн., II, 1956, 482).
Словник української мови (СУМ-11)