вдаль

ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), присл. Те саме, що вдалину́.

Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (Граб., І, 1959, 518);

Їдь і серця не печаль. Свіжий вітер наостанку Полетить з тобою вдаль (Мал., II, 1956, 211);

Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка (Гур., Наша молодість, 1949, 192).

Значення в інших словниках

1. вдаль — вдаль прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вдаль — ВДАЛЬ (УДАЛЬ) – В (У) ДАЛЬ Вдаль (удаль), присл. Те саме, що вдалину. Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М.Рильський); Течуть квартали, наче ріки, А будівник удаль руша. Та залишається навіки У білім камені душа (М.Нагнибіда). В (у) даль, ім. з прийм.  Літературне слововживання
3. вдаль — (удаль), присл. Те саме, що вдалину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вдаль — ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), присл., поет. Те саме, що вдалину́. Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (П. Грабовський); Їдь і серця не печаль.  Словник української мови у 20 томах
5. вдаль — ВДАЛИНУ́ (УДАЛИНУ́) (на далеку відстань; у далекий простір), ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), ВДА́ЛЕЧ (УДА́ЛЕЧ), ВДАЛЕЧІ́НЬ (УДАЛЕЧІ́НЬ). Настя заслоняє очі од сонця долонею, дивиться вдалину (С. Васильченко); Вже третій день удалину Мчить поїзд рейками дзвінкими (С.  Словник синонімів української мови