вдовувати

ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем.

Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Барв., Опов.., 1902, 518).

Значення в інших словниках

1. вдовувати — вдовува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вдовувати — (удовувати), -ую, -уєш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдовувати — ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Ганна Барвінок); З розмови довідався [Чуйкевич], що вона вдовує (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. вдовувати — Вдовувати, -вую, -єш гл. = удовувати.  Словник української мови Грінченка