вдовувати

ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок.

Бути, жити вдовою, вдівцем.

Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Ганна Барвінок);

З розмови довідався [Чуйкевич], що вона вдовує (Б. Лепкий);

– Оце я тобі совітую, доню, – хлопець гарний, працьовитий, добрий... А тобі удовувати ще рано... (Микита Чернявський).

Значення в інших словниках

1. вдовувати — вдовува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вдовувати — (удовувати), -ую, -уєш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдовувати — ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Барв., Опов.., 1902, 518).  Словник української мови в 11 томах
4. вдовувати — Вдовувати, -вую, -єш гл. = удовувати.  Словник української мови Грінченка