ведмедиця
ВЕДМЕ́ДИ́ЦЯ, і, жін. Самка ведмедя.
Споглядають [дами] На базар строкатий, гучний: — Тож під дудочку танцюють Там ведмедиця з ведмедем (Леся Українка, IV, 1954, 135);
Підвівши штуцер грізний і слизький, На мушку ловлять гнівну ведмедицю (Максим Рильський, I, 1946, 100).
Словник української мови (СУМ-11)