вексель
ВЕ́КСЕЛЬ, я, ч. Борговий документ встановленого законом зразка про обов’язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк.
[Xрапко:] Ви мені видасте векселя на стільки там треба буде, а я грошима розстараюся (Мирний, V, 1955, 169);
Показались борги, векселі, які треба було сплачувати (Фр., VI, 1951, 237);
*У порівн. За неї [ворожу кулю], як по довготерміновому векселю, Захар ще має відшкодувати борг у ворога (Ле, Право.., 1957, 161).
Словник української мови (СУМ-11)