вексель
ВЕ́КСЕЛЬ, я, ч., фін.
Цінний папір установленого зразка, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити певну суму грошей векселетримачеві у зазначений термін.
[Храпко:] Ви мені видасте векселя на стільки там треба буде, а я грошима розстараюся (Панас Мирний);
Показались борги, векселі, які треба було сплачувати (І. Франко);
* У порівн. За неї [ворожу кулю], як по довготерміновому векселю, Захар ще має відшкодувати борг у ворога (Іван Ле).
△ (1) Прости́й ве́ксель, фін. – цінний папір, який містить нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити векселетримачеві вказану в ньому суму за вимогою або у зазначений термін.
Простий вексель виписується і підписується векселедавцем (боржником) (з наук. літ.);
(2) Переказни́й ве́ксель, фін. – цінний папір, який містить письмовий наказ векселедавця акцептанту про сплату векселетримачеві вказаної у векселі суми грошей у певний термін.
Згідно з переказним векселем платником звичайно є не векселедавець, а третя особа – акцептант, який за допомогою акцепту бере на себе безумовне зобов'язання платежу (з наук. літ.);
Проте́ст ве́кселя див. проте́ст.
Словник української мови (СУМ-20)