вектор
ВЕ́КТОР, а, ч., мат. Відрізок прямої з певним числовим значенням і напрямом у просторі.
Змінний вектор змінює своє положення у просторі, а сталий — зберігає (Курс мат. анал., II, 1956, 87).
Словник української мови (СУМ-11)ВЕ́КТОР, а, ч., мат. Відрізок прямої з певним числовим значенням і напрямом у просторі.
Змінний вектор змінює своє положення у просторі, а сталий — зберігає (Курс мат. анал., II, 1956, 87).
Словник української мови (СУМ-11)