великодержавник
ВЕЛИКОДЕРЖА́ВНИК, а, ч. Послідовник, поборник великодержавної політики, великодержавного шовінізму.
Доводилося боротись [українським прогресивним літературознавцям] і проти великодержавників, і проти місцевих націоналістів (Рад. літ-во, 5, 1957, 16);
Російські великодержавники стояли на тому, що українська мова — "наречие" (Рильський, III, 1956, 83).
Словник української мови (СУМ-11)