великість
ВЕЛИ́КІСТЬ, кості, ж. Абстр. ім. до вели́кий 1,3-6.
— Я набираюсь сили і великості іхтіозавра (Н.-Лев., IV, 1956, 271);
Цегляно-червоні комини предивної великості знімалися з землі і викидали чорні хмари диму (Коб., І, 1956, 459);
— Не лякаймось великості праці, не жахаймось важкої дороги! (Коцюб., І, 1955, 169);
— Я трудився для Батьківщини у великий час з великими людьми і частку їх великості прийняв на себе (Довж., І, 1958, 350).
Словник української мови (СУМ-11)