великість
ВЕЛИ́КІСТЬ, кості, ж.
Абстр. ім. до вели́кий 1, 3–6.
– Я набираюсь сили і великості іхтіозавра (І. Нечуй-Левицький);
– Не лякаймось великості праці, не жахаймось важкої дороги! (М. Коцюбинський);
Цегляно-червоні комини предивної великості знімалися з землі і викидали чорні хмари диму (О. Кобилянська);
– Я трудився для Батьківщини у великий час з великими людьми і частку їх великості прийняв на себе (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)