веприк

ВЕ́ПРИК, а, ч., рідко. Зменш. до вепр.

[Баба:] А вночі де не взявся веприк, та й порив у старших [братів] грядки (Стар., Вибр., 1959, 677);

— А, то веприк лежить! — Василь наблизився до дикого кабанчика, що відкинув лапки й перевалився на боці (Чендей, Вітер.., 1958, 238).

Значення в інших словниках

1. веприк — -а, ч., рідко. Зменш. до вепр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. веприк — ВЕ́ПРИК, а, ч. Зменш. до вепр. [Баба:] А вночі де не взявся веприк, та й порив у старших [братів] грядки (М. Старицький); – А, то веприк лежить! – Василь наблизився до дикого кабанчика, що відкинув лапки й перевалився на боці (І. Чендей); У попа є гуска, а у дяка – малий веприк (з казки).  Словник української мови у 20 томах
3. Веприк — Ве́прик іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
4. веприк — Ве́прик, -ка; -рики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. веприк — Вепер, -пра м. 1) Вепрь, дикій кабанъ. Унадився чорний вепер паровинку рити. Гол. IV. 506. 2) Кастрированный свиной самецъ. Вх. Пч. II. 7. ум. веприк. Гн. І. 130, вепрок. Гн. І. 129.  Словник української мови Грінченка