вербований

ВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вербува́ти;

// у знач. ім. вербо́ваний, ного, ч. Людина, яка завербувалася на роботу.

Вербованих приїхало значно більше, ніж ми розраховували (Руд., Вітер.., 1958, 178).

Значення в інших словниках

1. вербований — вербо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вербований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вербувати. || у знач. ім. вербований, -ного, ч.Людина, яка завербувалася на роботу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вербований — ВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до вербува́ти. Вже тоді, як скрізь по більшій часті європейських земель, військо було вже не земське, а королівське, вербоване (М.  Словник української мови у 20 томах