верболіз
ВЕРБОЛІ́З, ло́зу, ч.
1. Високий кущ або невелике дерево з довгими блискучими гілками і вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях.
Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють (Шевч., II, 1953, 363);
Починалися рідні луги, плавні, гаї, весело полискувала Десна в густих верболозах (Кучер, Дорога.., 1958, 136).
2. збірн. Зарості цієї рослини.
Кругом острова верболіз, неначе огорожа стоїть (Стор., I, 1957, 208);
Верболіз з очеретом шумить (Гонч., Вибр., 1959, 20).
Словник української мови (СУМ-11)