верболіз
ВЕРБОЛІ́З, ло́зу, ч.
1. Високий кущ або невелике дерево родини вербових із довгими блискучими гілками і вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях.
Пишається калинонька, Явор [явір] молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють (Т. Шевченко);
Починалися рідні луги, плавні, гаї, весело полискувала Десна в густих верболозах (В. Кучер).
2. збірн. Зарості цієї рослини.
Кругом острова верболіз, неначе огорожа стоїть (О. Стороженко);
Верболіз з очеретом шумить (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)