веред
ВЕ́РЕД¹ див. ве́реди.
ВЕ́РЕД², у, ч. Гнійний нарив, болячка.
*Образно. — Якби Руфін і всі йому подібні сторожею законові служили, а не сиділи.., то всякі вереди на тілі Риму ізслизли б геть, як віспа вітряна (Л. Укр., II, 1951, 366).
Словник української мови (СУМ-11)