вередун
ВЕРЕДУ́Н, а́, ч. Той, хто вередує.
Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (Н.-Лев., IV, 1956, 206).
Словник української мови (СУМ-11)ВЕРЕДУ́Н, а́, ч. Той, хто вередує.
Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (Н.-Лев., IV, 1956, 206).
Словник української мови (СУМ-11)