вередун

ВЕРЕДУ́Н, а́, ч., розм.

Той, хто вередує; вередник.

Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (І. Нечуй-Левицький);

– Аякже, – засміялась Шура, – тоді тобі й на очі не потрапляй; і Володя погано вихований, вередун, і до мене всі залицяються, і я з усіма кокетую... (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. вередун — вереду́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вередун — Варивода, коверзун, вередій, перебендя, комиза, вереда, капризун, капризуля.  Словник синонімів Караванського
3. вередун — -а, ч. Той, хто вередує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вередун — див. вередливий  Словник синонімів Вусика
5. вередун — ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н розм., КОМИЗА́ розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. вередун — ВЕРЕДУ́Н, а́, ч. Той, хто вередує. Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (Н.-Лев., IV, 1956, 206).  Словник української мови в 11 томах