1. Словник української мови у 20 томах

вередун

ВЕРЕДУ́Н, а́, ч., розм.

Той, хто вередує; вередник.

Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (І. Нечуй-Левицький);

– Аякже, – засміялась Шура, – тоді тобі й на очі не потрапляй; і Володя погано вихований, вередун, і до мене всі залицяються, і я з усіма кокетую... (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вередун — вереду́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вередун — Варивода, коверзун, вередій, перебендя, комиза, вереда, капризун, капризуля. Словник синонімів Караванського
  3. вередун — -а, ч. Той, хто вередує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вередун — див. вередливий Словник синонімів Вусика
  5. вередун — ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н розм., КОМИЗА́ розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. вередун — ВЕРЕДУ́Н, а́, ч. Той, хто вередує. Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (Н.-Лев., IV, 1956, 206). Словник української мови в 11 томах