верескливо

ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескли́вий.

Когут десь крикнув тонко й верескливо (Сос., II, 1947, 82);

— Ти мене виганяєш? — верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (Шиян, Баланда, 1957, 97).

Значення в інших словниках

1. верескливо — верескли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. верескливо — Присл. до верескливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верескливо — ВЕРЕСКЛИ́ВО. Присл. до верескли́вий. Когут десь крикнув тонко й верескливо (В. Сосюра); – Ти мене виганяєш? – верескливо запитав Матюша і сів у першому ряду (А.  Словник української мови у 20 томах