верстати
ВЕРСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. із сл. шлях, дорогу, путь і т. ін. Пересуватися в певному напрямку, йти кудись.
Йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані (Фр., XI, 1952, 13);
— Куди верстаєте дорогу? — вклонялась до них [чумаків] і Явдоха (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26);
З полону він німецького ішов.., Удень ховався під покровом ночі, Верстаючи свою безсонну путь (Рильський, Мости, 1948, 82).
2. друк. Розташовувати набір тексту по сторінках.
Редактор тут і планував сторінки, і верстав, і сам таки робив на ходу правки (Козл., Сонце.., 1957, 112).
Словник української мови (СУМ-11)