верстати
ВЕРСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод.
1. зі сл. шлях, дорогу, путь і т. ін. Пересуватися у певному напрямку, йти кудись.
– Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. В золоті твої чертоги Путь гіркий верстати (П. Куліш);
Йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані (І. Франко);
З полону він німецького ішов.., Удень ховався, під покровом ночі Верстаючи свою безсонну путь (М. Рильський);
– Куди верстаєте дорогу? – вклонялась до них [чумаків] і Явдоха (О. Ільченко).
2. полігр. Розміщувати текст та ілюстрації за сторінками, шпальтами.
Редактор тут і планував сторінки, і верстав, і сам таки робив на ходу правки (П. Козланюк);
– Добрий вечір, Дмитре Семеновичу! Останню сторінку верстають. Ну, для нас це ще не катастрофічно, буває пізніше (В. Дрозд);
Комп'ютер “уміє” не тільки рахувати – за його допомогою можна верстати книжки, писати музику, розмовляти з друзями в Африці та Америці й навіть керувати виробництвом і транспортом (з наук.-попул. літ.).
3. Те саме, що готува́ти 2.
– Є план підготовки наших боксерів до чемпіонату світу в Мілані. Зараз верстаємо їх план підготовки до Олімпійських ігор у Лондоні (з газ.);
Міністерство інфраструктури України узагальнило вимоги до автомобільних перевізників і верстає ряд екстрених заходів для їх реалізації (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)