вертатися
ВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.
1. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися.
Уже, либонь, після покрови Вертався з Дону я (Шевч., II, 1953, 251);
Вернулась Мотря додому рада та весела (Мирний, II, 1954, 53);
З-за моря, звідки путь далека, Вернувсь засмучений лелека (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 42).
2. тільки 3 ос., перен. З’являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.).
Василина почувала, що сила вертається до неї (Н.-Лев., II, 1956, 93);
Я почуваю себе непогано, хоч часом кашель вертається (Коцюб., III, 1956, 409);
Все якось думка верталась до останніх слів Макара Івановича (Головко, II, 1957, 197);
Утішний звук зриває ліра, Покій загублений вернувсь (Граб., І, 1959, 100).
3. до чого. Починати робити що-небудь знову, братися за те, що було припинене; повертатися.
— Ви сиротою зосталися змалку, Горпино? — знов питаю. По сім слові вийшла з хати і вже ніколи я до тієї речі з нею не верталась (Вовчок, І, 1955, 260);
Щоб освітити цю розбіжність, доведеться ще вертатися до цієї теми (Еллан, II, 1958, 128);
Старому, цілком очевидно, було приємно почути таку відповідь. Він знову вернувся до дружнього тону (Смолич, І, 1958, 48).
4. тільки недок. Пас. до верта́ти 1, 2.
◊ Ве́рнеться світ кому — паморочиться голова (у кого-небудь).
Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Барв., Опов.., 1902, 537).
Словник української мови (СУМ-11)