вертатися

ВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.

1. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися.

Уже, либонь, після покрови Вертався з Дону я (Шевч., II, 1953, 251);

Вернулась Мотря додому рада та весела (Мирний, II, 1954, 53);

З-за моря, звідки путь далека, Вернувсь засмучений лелека (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 42).

2. тільки 3 ос., перен. З’являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.).

Василина почувала, що сила вертається до неї (Н.-Лев., II, 1956, 93);

Я почуваю себе непогано, хоч часом кашель вертається (Коцюб., III, 1956, 409);

Все якось думка верталась до останніх слів Макара Івановича (Головко, II, 1957, 197);

Утішний звук зриває ліра, Покій загублений вернувсь (Граб., І, 1959, 100).

3. до чого. Починати робити що-небудь знову, братися за те, що було припинене; повертатися.

— Ви сиротою зосталися змалку, Горпино? — знов питаю. По сім слові вийшла з хати і вже ніколи я до тієї речі з нею не верталась (Вовчок, І, 1955, 260);

Щоб освітити цю розбіжність, доведеться ще вертатися до цієї теми (Еллан, II, 1958, 128);

Старому, цілком очевидно, було приємно почути таку відповідь. Він знову вернувся до дружнього тону (Смолич, І, 1958, 48).

4. тільки недок. Пас. до верта́ти 1, 2.

◊ Ве́рнеться світ кому — паморочиться голова (у кого-небудь).

Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Барв., Опов.., 1902, 537).