вертати
ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.
1. перех. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати.
— Заб’ю лихо тропаком, затопчу ногами! Грайте, музики, або гроші вертайте (Н.-Лев., І, 1956, 98);
Менший брат сюди-туди, одмовляється. — Признавайсь, — каже суддя, — бери третину, а останні верни братам (Стор., І, 1957, 43);
*Образно. Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! Забирають, не вертають Ніколи нічого! (Шевч., II, 1953, 210).
2. перех., перен. Надавати чогось знову, відновлювати щось, раніше втрачене.
Врешті ми вдома. Білі стіни будинку вертають мені притомність (Коцюб., II, 1955, 224);
[Публій (до Йоганни):] Саронській квітці мій привіт. Я радий, що рідний край вернув тобі здоров’я (Л. Укр., III, 1952, 177);
Вона стара, та крики привітальні вертають сили, втрачені давно (Гонч., Вибр., 1959, 117);
[Степан:] Я хочу славу по кінному ділу вернути Дзвонковому (Корн., II, 1955, 121).
3. неперех., розм. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися, вертатися.
Пізно вертав Гнат додому, п’яний від щастя (Коцюб., І, 1955, 50);
Вгорі гуси гелготали — додому вертали (Ів., Опов.., 1949, 18);
Вуйко Наталки, професор Іванович, вернув саме перед двома годинами (Коб., І, 1956, 369);
Гадина чув, як він двічі обернув ключ у замку, а опісля вернув назад до свого покою (Фр., VII, 1951, 131);
Думаю, що верну додому настільки нормальною, наскільки се взагалі для мене можливо (Л. Укр., V, 1956, 342).
Значення в інших словниках
- вертати — верта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вертати — (борг) повертати, віддавати; (додому) вертатися, повертатися; (до покинутого) братися знову; (сили) відновлювати. Словник синонімів Караванського
- вертати — -аю, -аєш, недок., вернути, верну, вернеш, док. 1》 перех. Віддавати назад що-небудь узяте; повертати. 2》 перех., перен. Надавати чогось ізнову, відновлювати щось, раніше втрачене. 3》 неперех., розм. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися, вертатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вертати — ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати. Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо!... Словник української мови у 20 томах
- вертати — верта́ти блювати (ср, ст)||вонітувати, їхати до риґі, куцати, ригати (риґати), скидати лошаки Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вертати — Коб вернулися ті часи, що грали нам на баси. Глум із збіднілих багачів. Молодість раз мине і більше вже не верне. Значіння, як і сказано. Приповідки або українсько-народня філософія
- вертати — див. вертатися; відшкодовувати Словник синонімів Вусика
- вертати — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. Словник синонімів української мови
- вертати — Верта́ти, -та́ю, -та́єш; верну́ти, -ну́, -неш, -нуть; верни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вертати — Верта́ти, -та́ю, -єш сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий Боже, моє дівування. Мет. 259. 2) Возвратиться. Словник української мови Грінченка