1. Словник української мови Грінченка

вертати

Верта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.

1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий Боже, моє дівування. Мет. 259.

2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста. Федьк.

3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Мил. 79. Гей, верни, Касяне, круто. Ном. № 11418. Куди не верни, наткнешся на тин.

4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Мет. 101. Правда зі дна моря верне. Ном. № 6689. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне. Рудч. Ск. І. 144.

5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто. Ном. № 12167.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертати — верта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вертати — (борг) повертати, віддавати; (додому) вертатися, повертатися; (до покинутого) братися знову; (сили) відновлювати. Словник синонімів Караванського
  3. вертати — -аю, -аєш, недок., вернути, верну, вернеш, док. 1》 перех. Віддавати назад що-небудь узяте; повертати. 2》 перех., перен. Надавати чогось ізнову, відновлювати щось, раніше втрачене. 3》 неперех., розм. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися, вертатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вертати — ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати. Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо!... Словник української мови у 20 томах
  5. вертати — верта́ти блювати (ср, ст)||вонітувати, їхати до риґі, куцати, ригати (риґати), скидати лошаки Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вертати — Коб вернулися ті часи, що грали нам на баси. Глум із збіднілих багачів. Молодість раз мине і більше вже не верне. Значіння, як і сказано. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. вертати — див. вертатися; відшкодовувати Словник синонімів Вусика
  8. вертати — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. Словник синонімів української мови
  9. вертати — Верта́ти, -та́ю, -та́єш; верну́ти, -ну́, -неш, -нуть; верни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вертати — ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. перех. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати. — Заб’ю лихо тропаком, затопчу ногами! Грайте, музики, або гроші вертайте (Н.-Лев., І, 1956, 98); Менший брат сюди-туди, одмовляється. Словник української мови в 11 томах