вертати

ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.

1. що. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати.

Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! Забирають, не вертають Ніколи нічого! (Т. Шевченко);

– Заб'ю лихо тропаком, затопчу ногами! Грайте, музики, або гроші вертайте (І. Нечуй-Левицький);

Менший брат сюди-туди, одмовляється. – Признавайсь, – каже суддя, – бери третину, а останні верни братам (О. Стороженко).

2. що, перен. Надавати чого-небудь знову, відновлювати щось раніше втрачене.

Врешті ми вдома. Білі стіни будинку вертають мені притомність (М. Коцюбинський);

Вона стара, та крики привітальні вертають сили, втрачені давно (І. Гончаренко);

Вже не лежав, а сидів той [Гектор]: до нього вертала свідомість (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

[Степан:] Я хочу славу по кінному ділу вернути Дзвонковому (О. Корнійчук).

3. розм. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися, вертатися.

Пізно вертав Гнат додому, п'яний від щастя (М. Коцюбинський);

Вгорі гуси ґелґотали – додому вертали (О. Іваненко);

В тяжкім душевнім настрої вернув Євгеній до своєї канцелярії, випровадивши обох панотців (І. Франко);

Думаю, що верну додому настільки нормальною, наскільки се взагалі для мене можливо (Леся Українка);

Вуйко Наталки, професор Іванович, вернув саме перед двома годинами (О. Кобилянська).

4. кого, що, перен. Відвертати кого-небудь від чогось небажаного, небезпечного і т. ін.

Як живий Я, – говорить Господь Бог, – не прагну смерті несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вертати

Значення в інших словниках