1. Словник синонімів української мови

вертати

ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. набрали в мене люди без грошей, а ніхто не квапиться віддавати (М. Коцюбинський); Мій батько нікому не винний: в одного позичає, а другому повертає (прислів'я); (Любов:) Я й забула, що треба віднести Галі її концерт, вона просила конче сьогодні віддати їй (Леся Українка); — Прошу, пане докторе, звертаю вам сей цінний документ (І. Франко).

ПОВЕРТА́ТИСЯ (іти, їхати і т. ін. назад звідкись), ВЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИ розм., ВЕРТА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИСЯ розм., ЗВЕРТА́ТИ заст. — Док.: поверну́тися, верну́тися, поверну́ти, верну́ти, заверну́ти, заверну́тися, зверну́ти. Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (П. Грабовський); Ми ще повернемось бодай — ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні (В. Стус); Вона в той час сподівалась брата й догадувалась, що то брат вертається додому (І. Нечуй-Левицький); Він знову повертав на Україну. Була весна 1845 року (О. Іваненко); Вертала (Інна) електричкою уже надвечір (В. Дрозд); Як примандрували до зеленого бору: "От тепер, дівчино, завертайсь додому!" (пісня); (Гурт:) Пошли ж тобі, Боже, Найщасливіший путь, Щоб благополучно і додому звернуть (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертати — верта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вертати — (борг) повертати, віддавати; (додому) вертатися, повертатися; (до покинутого) братися знову; (сили) відновлювати. Словник синонімів Караванського
  3. вертати — -аю, -аєш, недок., вернути, верну, вернеш, док. 1》 перех. Віддавати назад що-небудь узяте; повертати. 2》 перех., перен. Надавати чогось ізнову, відновлювати щось, раніше втрачене. 3》 неперех., розм. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися, вертатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вертати — ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. що. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати. Як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо!... Словник української мови у 20 томах
  5. вертати — верта́ти блювати (ср, ст)||вонітувати, їхати до риґі, куцати, ригати (риґати), скидати лошаки Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вертати — Коб вернулися ті часи, що грали нам на баси. Глум із збіднілих багачів. Молодість раз мине і більше вже не верне. Значіння, як і сказано. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. вертати — див. вертатися; відшкодовувати Словник синонімів Вусика
  8. вертати — Верта́ти, -та́ю, -та́єш; верну́ти, -ну́, -неш, -нуть; верни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вертати — ВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док. 1. перех. Віддавати назад що-небудь взяте; повертати. — Заб’ю лихо тропаком, затопчу ногами! Грайте, музики, або гроші вертайте (Н.-Лев., І, 1956, 98); Менший брат сюди-туди, одмовляється. Словник української мови в 11 томах
  10. вертати — Верта́ти, -та́ю, -єш сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий Боже, моє дівування. Мет. 259. 2) Возвратиться. Словник української мови Грінченка