вертатися
ПОВЕРТА́ТИСЯ (іти, їхати і т. ін. назад звідкись), ВЕРТА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИ розм., ВЕРТА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИСЯ розм., ЗВЕРТА́ТИ заст. — Док.: поверну́тися, верну́тися, поверну́ти, верну́ти, заверну́ти, заверну́тися, зверну́ти. Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (П. Грабовський); Ми ще повернемось бодай — ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні (В. Стус); Вона в той час сподівалась брата й догадувалась, що то брат вертається додому (І. Нечуй-Левицький); Він знову повертав на Україну. Була весна 1845 року (О. Іваненко); Вертала (Інна) електричкою уже надвечір (В. Дрозд); Як примандрували до зеленого бору: "От тепер, дівчино, завертайсь додому!" (пісня); (Гурт:) Пошли ж тобі, Боже, Найщасливіший путь, Щоб благополучно і додому звернуть (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- вертатися — верта́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вертатися — [веиртатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- вертатися — -аюся, -аєшся, недок., вернутися, вернуся, вернешся, док. 1》 Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися. 2》 тільки 3 ос., перен. З'являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.). 3》 до чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вертатися — ВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док. 1. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися. Уже, либонь, після Покрови Вертався з Дону я (Т. Шевченко); Вертається [Корній] додому і почуває себе, як по молитві... Легко, радісно (У. Словник української мови у 20 томах
- вертатися — (до чого), вертати, повертати (до чого), повертатися Фразеологічні синоніми: вертатися в минуле; вертатися до минулого; вертатися думками назад Словник синонімів Вусика
- вертатися — ВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док. 1. Іти, їхати і т. ін. назад; повертатися. Уже, либонь, після покрови Вертався з Дону я (Шевч. Словник української мови в 11 томах