верть
ВЕРТЬ, присудк. сл., розм. Уживається за знач. повернутися, крутнутися.
— Я силувати тебе не буду, — каже Філон. — На се нема й закону, кому кого полюбити. Дак як? Чи вподобала?.. Тоді вона верть, та за двері (Барв., Опов.., 1902, 182).
◊ Хоч круть, хоч верть див. круть;
Хоч круть-ве́рть, хоч верть-кру́ть див. круть-ве́рть.
Словник української мови (СУМ-11)