веселка

ВЕСЕ́ЛКА, и, ж. Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга.

Небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари, але сонце зараз десь близько засвітило веселку, і дощ перестав (Коцюб., II, 1955, 396);

Гарна, розцвітлена пишно веселка півнеба підперла, В воду прозорую річки спустивши кінці кольористі (Сам., І, 1958, 92);

Веселка в фонтанах біля входу до Пролетарського саду викликала в них щире і голосне захоплення (Сміл., Крила, 1954, 23);

*У порівн. Веселкою моя надія грала (Л. Укр., І, 1951, 33).

◊ Гра́ти всіма́ ба́рвами весе́лки — переливатися багатьма різними кольорами.

На столах грав усіма барвами веселки кришталь (Панч, В дорозі, 1959, 150).

Значення в інших словниках

1. веселка — весе́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. веселка — (в небі) райдуга; (барв) спектр, ґама; П. строкатість, пістрявість.  Словник синонімів Караванського
3. веселка — [веиселка] -лкие, д. і м. -лц'і  Орфоепічний словник української мови
4. веселка — -и, ж. Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, сніжинках; райдуга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. веселка — ВЕСЕ́ЛКА, и, ж. Дугоподібна різнобарвна смуга, яка з'являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води; райдуга. Я [Бог] веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака [знак] заповіту між Мною та між землею (Біблія. Пер.  Словник української мови у 20 томах
6. ВЕСЕЛКА — • "ВЕСЕЛКА" - вид-во дит. л-ри системи Держкомвидаву УРСР. Міститься у Києві. Засн. 1934 як Дитвидав УРСР (тепер. назва — з 1964). Першими виданими книгами були твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, С. Васильченка, П. Панча, Н. Забіли...  Українська літературна енциклопедія
7. веселка — див. райдуга  Словник синонімів Вусика
8. веселка — Оптичне явище у земній атмосфері, що виникає внаслідок заломлення, розщеплення та повного відбиття сонячного світла на краплинах дощу, мряки чи туману; має вигляд забарвленої дуги, з кольорами від червоного (на зовнішньому боці дуги) до фіолетового (на внутрішньому).  Універсальний словник-енциклопедія
9. веселка — РА́ЙДУГА, ВЕСЕ́ЛКА, ВЕСЕЛИЦЯ розм. Гомін грому над горою, — Райдуг сяйва над водою — гей, весна, весна!.. (П. Усенко); Веселка! Теплі дні весни. Зітхнули легко груди. В міста з великої війни прийшли й маленькі люди (М. Рудь); І поглянув Ной на небо.  Словник синонімів української мови
10. веселка — Весе́лка, -лки, -лці; -се́лки, -се́лок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. веселка — Веселка, -ки ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — вонюча. раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131. 3) — чортова. раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. ум. веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.  Словник української мови Грінченка