веселун
ВЕСЕЛУ́Н, а́, ч. Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися, жартувати і т. ін.
І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець, Веселун і в дуду грець (Стельмах, Колосок.., 1959, 103);
Автором.. дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (Мур., Свіже повітря.., 1962, 53).
Словник української мови (СУМ-11)