веселун

ВЕСЕЛУ́Н, а́, ч.

Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися, жартувати і т. ін.

Автором .. дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов);

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець, Веселун і в дуду грець (М. Стельмах);

Січовий підписар Митрофан Гук стояв при одвірку .. В червоному жупані, сап'янових чоботях – ферт і веселун (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. веселун — веселу́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. веселун — -а, ч. Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися, жартувати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веселун — див. веселий; жартівник  Словник синонімів Вусика
4. веселун — ВЕСЕЛУ́Н (весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися), ВЕСЕЛЬЧА́К. Навіть шкільний веселун Терешко сидить непорушно, насупивши рідкуваті брови (І. Цюпа); Дотепник і весельчак,.. він був душею товариства (С. Добровольський).  Словник синонімів української мови
5. веселун — ВЕСЕЛУ́Н, а́, ч. Весела, життєрадісна людина; той, хто любить веселитися, жартувати і т. ін. І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець, Веселун і в дуду грець (Стельмах, Колосок.., 1959, 103); Автором..  Словник української мови в 11 томах