вечеряти
ВЕЧЕ́РЯТИ, яю, яєш, недок., неперех. і рідко перех. Їсти ввечері.
Кличе мати вечеряти, А донька не чує (Шевч., І, 1951, 28);
Вечеряли весело, дружно, ніби мали на тарілці не ковбасу, а хтозна які рідкісні страви (Собко, Стадіон, 1954, 123).
Словник української мови (СУМ-11)