вечір
ВЕ́ЧІР, чора, ч.
1. Частина доби від кінця дня до початку ночі.
Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч крив і місто, і табір ворожий (Л. Укр., І, 1951, 112);
Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Смолич, І, 1958, 67).
До́брий ве́чір — вітання при зустрічі увечері.
— Добрий вечір, сусідоньки красні.. (Коцюб., II, 1955, 333).
2. Вечірнє зібрання гостей з розвагами, частуванням.
Вечір закінчився танцями (Мирний, III, 1954, 197);
Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора "склянки чаю" (Досв., Вибр., 1959, 254);
// Присвячені якій-небудь події, даті, вшануванню особи і т. ін. громадські вечірні збори.
Картку з Шевченківського вечора отримала. Спасибі (Л. Укр., V, 1956, 407);
Суворовці розповідають своїм гостям, ..що днями в них був вечір "цікавої хімії" (Багм., Щасл. день.., 1951, 113);
// Публічне вечірнє зібрання, де виконуються літературні, музичні та ін. твори.
На літературний вечір Ганна Денисівна прийшла, ввесь прослухала, подякувала (Вишня, І, 1956, 344).
Бага́тий ве́чір див. бага́тий;
Ве́чір відпочи́нку див. відпочи́нок;
Святи́й ве́чір (свят-ве́чір) — те саме, що Бага́тий ве́чір ( див. бага́тий).
[Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (К.-Карий, II, 1960, 154);
Заходив свят-вечір (Ільч., Серце жде, 1939, 412).
3. у знач. присл. вечора́ми. У вечірній час протягом кількох або багатьох діб.
Вечорами зграя коло криниці була гучніш, ніж ранком (Вовчок, І, 1955, 296).
Словник української мови (СУМ-11)