вечір
ВЕ́ЧІР, чора, ч.
1. Частина доби від кінця дня до початку ночі.
Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч крив і місто, і табір ворожий (Л. Укр., І, 1951, 112);
Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Смолич, І, 1958, 67).
До́брий ве́чір — вітання при зустрічі увечері.
— Добрий вечір, сусідоньки красні.. (Коцюб., II, 1955, 333).
2. Вечірнє зібрання гостей з розвагами, частуванням.
Вечір закінчився танцями (Мирний, III, 1954, 197);
Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора "склянки чаю" (Досв., Вибр., 1959, 254);
// Присвячені якій-небудь події, даті, вшануванню особи і т. ін. громадські вечірні збори.
Картку з Шевченківського вечора отримала. Спасибі (Л. Укр., V, 1956, 407);
Суворовці розповідають своїм гостям, ..що днями в них був вечір "цікавої хімії" (Багм., Щасл. день.., 1951, 113);
// Публічне вечірнє зібрання, де виконуються літературні, музичні та ін. твори.
На літературний вечір Ганна Денисівна прийшла, ввесь прослухала, подякувала (Вишня, І, 1956, 344).
Бага́тий ве́чір див. бага́тий;
Ве́чір відпочи́нку див. відпочи́нок;
Святи́й ве́чір (свят-ве́чір) — те саме, що Бага́тий ве́чір ( див. бага́тий).
[Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (К.-Карий, II, 1960, 154);
Заходив свят-вечір (Ільч., Серце жде, 1939, 412).
3. у знач. присл. вечора́ми. У вечірній час протягом кількох або багатьох діб.
Вечорами зграя коло криниці була гучніш, ніж ранком (Вовчок, І, 1955, 296).
Значення в інших словниках
- вечір — ве́чір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ве́чори Орфографічний словник української мови
- вечір — -чора, ч. 1》 Частина доби від кінця дня до початку ночі. Добрий вечір — вітання увечері. Ще не вечір — ще не все упущено, ще є можливість зробити що-небудь. 2》 Вечірнє зібрання гостей з розвагами, частуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вечір — ВЕ́ЧІР, чора, ч. 1. Частина доби від кінця дня до початку ночі. Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч криє і місто, і табір ворожий (Леся Українка); Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Словник української мови у 20 томах
- вечір — ве́чір: ◊ вйо, бо ве́чір рухайся швидше (ср, ст): Хлопці, ви чо розсілися, думаєте, як рано, то ше встигнете все поробити? Ага, чекайте, чекайте. Вйо, бо вечір! Мусимо ше до полудня викінчити (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вечір — Вечірко, вечоріє, вечорок, вечорочок, завечір'я, надвечірок, надвечір'я, померк, померки, поночіє, примерхи, присмерк, присмерки, смерк, смеркається, смеркання, смерканнячко Фразеологічні синоніми: вечір вечоріє; вечорова година; вечорова пора... Словник синонімів Вусика
- вечір — аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Фразеологічний словник української мови
- вечір — ВЕ́ЧІР (частина доби від кінця дня до початку ночі), ПОВЕЧІ́Р'Я рідше, ВЕЧОРИ́НА діал. За роботою непомітно кінчався день і заходив вечір (С. Чорнобривець); Між осокорами в повечір'ї здалася (Любов Прохорівна) білою тінню (І. Словник синонімів української мови
- вечір — Ве́чір, -чора, -чорові, -чором, по ве́чорі; вечори́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вечір — Вечір, -че[о]ра м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. вечір зайшов. Вечерь начался. Рудч. Ск. над вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. МПр. 57. що вечора. Каждый вечеръ. Словник української мови Грінченка