вечір
аби день до ве́чора. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і под. Недбало, абияк, мляво. Найдужче скаржилася тітка на своїх наймитів: — Роблять аби день до вечора, а їдять, як ті черви (В. Минко); — Го, Мар’яне… І ти вже махаєш косою аби день до вечора (М. Стельмах). 2. зі сл. жи́ти. Безрадісно, без будь-яких перспектив на майбутнє. Живе аби день до вечора (Укр.. присл..); — Так і жили (ми), Іване,— аби день до вечора, Як той горох при дорозі. Хто не йде, той скубне (Д. Бедзик). 3. рідко. Недбайливий, ледачий. Я так гляну на село і вгадую, які тут люди живуть — працьовиті чи так собі — аби день до вечора (В. Кучер).
з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).
Значення в інших словниках
- вечір — ве́чір іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири ве́чори Орфографічний словник української мови
- вечір — -чора, ч. 1》 Частина доби від кінця дня до початку ночі. Добрий вечір — вітання увечері. Ще не вечір — ще не все упущено, ще є можливість зробити що-небудь. 2》 Вечірнє зібрання гостей з розвагами, частуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вечір — ВЕ́ЧІР, чора, ч. 1. Частина доби від кінця дня до початку ночі. Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч криє і місто, і табір ворожий (Леся Українка); Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Словник української мови у 20 томах
- вечір — ве́чір: ◊ вйо, бо ве́чір рухайся швидше (ср, ст): Хлопці, ви чо розсілися, думаєте, як рано, то ше встигнете все поробити? Ага, чекайте, чекайте. Вйо, бо вечір! Мусимо ше до полудня викінчити (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вечір — Вечірко, вечоріє, вечорок, вечорочок, завечір'я, надвечірок, надвечір'я, померк, померки, поночіє, примерхи, присмерк, присмерки, смерк, смеркається, смеркання, смерканнячко Фразеологічні синоніми: вечір вечоріє; вечорова година; вечорова пора... Словник синонімів Вусика
- вечір — ВЕ́ЧІР (частина доби від кінця дня до початку ночі), ПОВЕЧІ́Р'Я рідше, ВЕЧОРИ́НА діал. За роботою непомітно кінчався день і заходив вечір (С. Чорнобривець); Між осокорами в повечір'ї здалася (Любов Прохорівна) білою тінню (І. Словник синонімів української мови
- вечір — Ве́чір, -чора, -чорові, -чором, по ве́чорі; вечори́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вечір — ВЕ́ЧІР, чора, ч. 1. Частина доби від кінця дня до початку ночі. Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч крив і місто, і табір ворожий (Л. Укр., І, 1951, 112); Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Смолич, І, 1958, 67). Словник української мови в 11 томах
- вечір — Вечір, -че[о]ра м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. вечір зайшов. Вечерь начался. Рудч. Ск. над вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. МПр. 57. що вечора. Каждый вечеръ. Словник української мови Грінченка