вечірній

на вечі́рньому пру́зі. На заході сонця. — Другого дня стояли вже на вечірньому прузі, коли Мотря з Софією увіходили в Семенів двір (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вечірній — вечі́рній прикметник Орфографічний словник української мови
вечірній — Вечеровий, вечерішній. Словник синонімів Караванського
вечірній — [веич’ірн'ій] м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
вечірній — -я, -є. Прикм. до вечір 1). || Який буває ввечері. Вечірня зоря мисл. — переліт мисливських птахів на вечірній зорі з місць їх денного перебування в місця живлення. || Признач. для вечора, вечорів (у 2 знач.) (про одежу, взуття і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
вечірній — ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Стос. до вечора (у 1 знач.). Сім'я вечеря [вечеряє] коло хати, Вечірня зіронька встає (Т. Шевченко); Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Л. Глібов); Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (М. Словник української мови у 20 томах
вечірній — ВЕЧІ́РНІЙ (стосовний до вечора; який буває ввечері), ВЕЧОРО́ВИЙ перев. поет., ПОВЕЧІ́РНІЙ рідше. Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка); Після денної спеки настала вечірня прохолода (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
вечірній — Вечі́рній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вечірній — ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Прикм. до ве́чір 1. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Шевч., І, 1951, 390); Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Гл., Вибр., 1957, 179); // Який буває ввечері. Словник української мови в 11 томах
вечірній — Вечірній, -я, -є Вечерній. Ой зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя. Мет. 80. Словник української мови Грінченка