1. Словник української мови у 20 томах

вечірній

ВЕЧІ́РНІЙ, я, є.

Стос. до вечора (у 1 знач.).

Сім'я вечеря [вечеряє] коло хати, Вечірня зіронька встає (Т. Шевченко);

Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Л. Глібов);

Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (М. Рильський);

// Який відбувається, здійснюється, проходить або діє ввечері.

[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко (С. Васильченко);

Почався бій. Бій вечірній, лихоманковий бій (Ю. Яновський);

Одначе в челядній ізбі [хаті] не було охоти до сну й по вечірній молитві (Н. Королева);

// Признач. для вечора (у 2 знач.) (про одяг, взуття і т. ін.).

– Візьми краще оте вечірнє плаття з синього оксамиту (В. Кучер);

Розглядаючи гостя, цього важкуватого тілом і вдачею чоловіка, вона уявляла його в брудному окопі, з волами в полі, на коні з шаблею... А от у вечірньому костюмі уявити не могла (М. Циба);

// Який прибуває, надходить увечері.

Коли пролітав десь там далеко вечірній потяг, ціла долина здовж озера гриміла громами, ніби у цій тиші проїжджав по сірому небі сам творець грому і блискавки (У. Самчук);

Він відклацав відповідь на друкарській машинці і в той же день відправив листа вечірньою поштою (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вечірній — вечі́рній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вечірній — Вечеровий, вечерішній. Словник синонімів Караванського
  3. вечірній — [веич’ірн'ій] м. (на) -н'ому /-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. вечірній — -я, -є. Прикм. до вечір 1). || Який буває ввечері. Вечірня зоря мисл. — переліт мисливських птахів на вечірній зорі з місць їх денного перебування в місця живлення. || Признач. для вечора, вечорів (у 2 знач.) (про одежу, взуття і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вечірній — на вечі́рньому пру́зі. На заході сонця. — Другого дня стояли вже на вечірньому прузі, коли Мотря з Софією увіходили в Семенів двір (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  6. вечірній — ВЕЧІ́РНІЙ (стосовний до вечора; який буває ввечері), ВЕЧОРО́ВИЙ перев. поет., ПОВЕЧІ́РНІЙ рідше. Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка); Після денної спеки настала вечірня прохолода (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
  7. вечірній — Вечі́рній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вечірній — ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Прикм. до ве́чір 1. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Шевч., І, 1951, 390); Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Гл., Вибр., 1957, 179); // Який буває ввечері. Словник української мови в 11 томах
  9. вечірній — Вечірній, -я, -є Вечерній. Ой зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя. Мет. 80. Словник української мови Грінченка