вечірка
ВЕЧІ́РКА, и, ж.
1. Вечірнє зібрання, гулянка з частуванням у вузькому колі.
Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів (Н.-Лев., III, 1956, 146);
Почали сходитися гості, яких запросили брати на товариську вечірку (Фр., VI, 1951, 205);
— Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Донч., V, 1957, 338).
2. розм. Вечірня газета.
Словник української мови (СУМ-11)