вечірній
ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Прикм. до ве́чір 1.
Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Шевч., І, 1951, 390);
Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Гл., Вибр., 1957, 179);
// Який буває ввечері.
Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (Рильський, І, 1956, 30);
// Який відбувається, здійснюється, проходить або діє увечері.
[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко (Вас., III, 1960, 62);
Почався бій. Бій вечірній, лихоманковий бій (Ю. Янов., І, 1958, 126);
В Озірцях, всього ж за три кілометри, цієї осені вечірню середню школу колгоспної молоді відкривають (Коз., Сальвія, 1956, 17);
// Признач. для вечора, вечорів (у 2 знач.) (про одежу, взуття і т. ін.).
— Візьми краще оте вечірнє плаття з синього оксамиту (Кучер, Трудна любов, 1960, 418).
Словник української мови (СУМ-11)