вечірній
ВЕЧІ́РНІЙ, я, є.
Стос. до вечора (у 1 знач.).
Сім'я вечеря [вечеряє] коло хати, Вечірня зіронька встає (Т. Шевченко);
Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Л. Глібов);
Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (М. Рильський);
// Який відбувається, здійснюється, проходить або діє ввечері.
[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко (С. Васильченко);
Почався бій. Бій вечірній, лихоманковий бій (Ю. Яновський);
Одначе в челядній ізбі [хаті] не було охоти до сну й по вечірній молитві (Н. Королева);
// Признач. для вечора (у 2 знач.) (про одяг, взуття і т. ін.).
– Візьми краще оте вечірнє плаття з синього оксамиту (В. Кучер);
Розглядаючи гостя, цього важкуватого тілом і вдачею чоловіка, вона уявляла його в брудному окопі, з волами в полі, на коні з шаблею... А от у вечірньому костюмі уявити не могла (М. Циба);
// Який прибуває, надходить увечері.
Коли пролітав десь там далеко вечірній потяг, ціла долина здовж озера гриміла громами, ніби у цій тиші проїжджав по сірому небі сам творець грому і блискавки (У. Самчук);
Він відклацав відповідь на друкарській машинці і в той же день відправив листа вечірньою поштою (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)